Новини

Всі новини
2019-03-09

Анна Романова: на розвиток туризму нема політичної волі

На Прикарпатті побувала голова підкомітету Верховної Ради України з питань туризму, курортів та рекреації, член фракції «Самопоміч», кандидат економічних наук Анна Романова. Вона зустрілася зі студентами факультету туризму Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, з готельєрами Прикарпаття, у Тлумачі взяла участь у круглому столі «Все буде туризм», організованому Дністровським регіональним ландшафтним парком імені Сергія Дідича. Хто і як повинен розвивати туристичну галузь – про це і у розмові з народним депутатом Анною Романовою.

Чи є усвідомлення у колег по парламенту, наскільки важливим для України є розвиток туризму?

У колег з «Самопомочі» є, тому що наш лідер Андрій Садовий визнає туризм пріоритетом розвитку Львова – туризм, ІТ і освіту. І всі новації, які можуть бути. А з рештою депутатів, так само як членів Кабміну, представників топ-влади, в тому числі і з президентом великі проблеми. І навіть якщо кандидат в президенти Порошенко зараз каже про розвиток туризму, за цим мають іти реальні кроки, а не лише декларація.

Чи є в Україні достатнє законодавство для розвитку туризму? Чи є розуміння, що туризм – це не лише походи в гори і пісні біля вогнища, а насамперед вид економічної діяльності?

Перше – нема розуміння, що таке туризм, на рівні навіть топ-посадовців. Більше асоціюється з якимись забавками або активним відпочинком, а не асоціюється з прибутковим бізнесом для конкретних територій. Мало хто з чиновників знає, що туризм продукує найбільше робочих місць серед усіх галузей економічної діяльності. Цей стереотип треба побороти. Плюс туризм – це насправді фактор національної безпеки. Нам треба запустити програми учнівського, молодіжного туризму, щоб учні зі Сходу бували на Західній Україні і навпаки. Це мають бути державні або місцеві цільові програми дотування, з залученням «Укрзалізниці». Це сприятиме, з одного боку, вихованню патріотичних почуттів і єднанню України, з другого, вихованню з дитинства звички подорожувати. І держава повинна підтримувати таке вихованню. Навіть у своєму регіоні відкривати нові куточки.

Щодо законодавства, то воно невідповідне. І нема політичної волі його змінювати. Відповідні законопроекти напрацьовані, навіть зареєстровані у Верховній Раді, але ніхто їх навіть не вносить у зал для голосування. Зокрема, законопроект Романової про зниження ПДВ до 10% для готелів, що стимулювало б інвестування у сферу гостинності.

Чому? – питання щодо законодавства.

Бо нема пріоритету у керівництва держави для розвитку туризму. І коли Порошенко каже: я буду розвивати туризм, щоб в кожному селі були туристи, мені хочеться сміятися від цинізму. Що йому заважає це робити зараз? Бо багато сфер залежить саме від президента, починаючи від візового режиму, закінчуючи відкриттям аеропортів. Приміром, через підпис підпорядкованого йому міністерства оборони затягується відкриття аеропорту в Ужгороді. Податковий комітет очолює його права рука ще по компанії «Рошен» Ніна Южаніна, і в податковому комітеті всі голосують, як вона скаже. І той законопроект про зниження ПДВ повинен пройти комітет, а він його блокує.

На зустрічі зі студентами ви наводили дані, що у рейтингу туристичної конкурентоспроможності ми на 88 місці з 136 країн. Як і кого переконати, що туризм – це перспективна сфера для України?

Ходити на вибори тим, хто хоче розвивати туризм. І скажу чому. Скільки я спілкуюся з людьми туристичної індустрії – власниками готелів, невеликих садиб, я від них чую одну постійну фразу: «Ми аполітичні». Друзі добрі, через те, що ви аполітичні, туризм в цій країні нікому не потрібний. Через те, що ви не маєте претензій до очільників держави, не критикуєте їх, не маєте якихось вимог – от і маєте це. У нас політики спираються на своїх виборців. Умовно, якщо постійно лунає тема тарифів, то вони і роблять свої популістичні програми на цій темі. Якщо немає виборця, який критикує владу за те, що не розвиває туризм, то і програми кандидатів рідко стосуються туризму. Приміром, Андрій Садовий піднімає тему туризму, ця тема близька «Самопомочі». Тому все залежить від виборця. Доки не буде вимог до влади, ці законопроекти десь відкладатимуться.

Ви сказали, що потрібні не декларації, а реальні кроки щодо розвитку туризму. Назвіть деякі з них.

Є реальних десять завдань для майбутнього президента – це основа розвитку туризму. Перше – мати стратегію. У нас на сьогодні стратегії як такої немає. Це документ, затверджений на вимогу нашого комітету, на п’ять сторінок, який радше нагадує твір дев’ятикласника на вільну тему. І якщо замінити там слово «Україна» на, умовно кажучи, «Коста Ріка», то в принципі воно так само підійде: ми за все хороше проти всього поганого. Конкретики немає. Потрібна короткострокова стратегія. А цю стратегію прописали на 10 років, без конкретних результатів. Президент обирається на 5 років. Це означає, що ніхто не проконтролює, якщо чогось не відбудеться. Типу «не встигли». Тому все має починатися з реальної стратегії дій.

Друге. Потрібна візова лібералізація. Для багатьох заможних країн світу для в’їзду в Україну потрібна віза. А вона сьогодні вдвічі більша шенгенської. Наша пропозиція – взагалі прибрати візовий режим, навіть в односторонньому порядку для всіх країн, де ВВП на душу населення більше ніж в Україні. Приміром, весь світ змагається за китайського туриста, і тільки Україна постійно робить якісь додаткові обмеження для в’їзду в країну.

Далі. Треба створити якісну транспортну інфраструктуру. Минулого року на будівництво доріг з бюджету виділити 42 млрд. грн., але все-одно дороги у нас в поганому стані. Україну треба «зшити» дорогами. Що стосується залізниці, то українська друга за розгалуженістю і протяжністю в Європі після німецької. Але якщо в Європі 47% всіх подорожей здійснюється потягом, то в Україні не більше 15%. Чим це обумовлено? Немає якісної логістики, не забезпечено нормальний збут квитків. Наприклад, взимку важко дістати квитки до вас, а влітку – на морське узбережжя. Це призводить до того, що українці, які зібрали за рік гроші на відпочинок, витрачають їх на відпочинок за кордоном. Бо легше купити здешевлений тур до Єгипту і полетіти на «аll inclusive». Транспортна інфраструктура – це основа основ. Будуть дороги, буде якісна залізниця, буде авіаперевезення принаймні в 50 містах країни, то ми запустимо туристичну галузь, а з нею й інвестиційну. Бо треба не забувати: кожен п’ятнадцятий іноземний турист – це потенційний інвестор. Важко в Україну інвестувати, якщо ти ніколи в житті не бував в Україні, якщо ти боїшся сюди приїхати. Тобто все починається з туризму, навіть інвестиційний бум.

Наступний крок – провести податкову реформу в туризмі. У нас сьогодні готелі в невигідному положенні у порівнянні з європейськими. У Польщі, приміром, знижене ПДВ для готелів на рівні 8%, тобто втричі нижче від стандартного. А в Україні він такий самий, як для всіх – 20%. Тобто будь-якому інвестору, навіть українському, який планує відкривати готель, набагато вигідніше зробити це будь-де, а не в Україні. Плюс останні зміни Податкового кодексу підняли туристичний збір. Тобто податкове навантаження дуже велике. І виходить, що поїхати в Закопане на лижі буває іноді дешевше, бо там працювати інвестору у сфері гостинності вигідніше.

Далі. Треба обов’язково запустити стандарти якості у туризмі. От є така процедура категоризації готелів – присвоєння зірочок. Зірочки – це знак якості, споглядаючи який іноземний турист приймає рішення: їхати йому кудись чи не їхати. У нас категоризовано не більше 7% готелів. Це означає, що якщо у нас імідж воюючої країни, небезпечної для подорожей, то турист побоїться приїжджати до України та зупинятися в готелі, який не має зірок. А у нас майже всі такі. Чому у нас мало категоризованих готелів? Бо процедура складна, відповідна комісія, яка створена при Кабміні, збирається доволі рідко, треба зібрати купу непотрібних документів, стандарти застарілі. Наприклад, для 5-зіркового готелю треба обов’язково мати радіоточки, але при цьому не обов’язково мати Інтернет. Це абсурд. Нам треба осучаснити стандарти, щоб ми були в одному форматі гостинності з Європою. А друге –  зробити процес категоризації прозорим і швидким, який не потребує грошей. Це додасть Україні кілька балів в туристичній конкурентоспроможності.

Нам треба зробити більш якісну підготовку кадрів у сфері туризму. Бо начебто багато університетів, які випускають фахівців з туризму, але вони не дають знання, які можна використати в конкретному бізнесі. Дуже часто студенти на випуску не вміють самі сформувати туристичний продукт. Навчальні програми повинні бути підлаштовані під потреби ринку. Університети повинні співпрацювати з туроператорами, готелями, щоб випускати хороших фахівців туристичної справи. Те саме з гідами.

А ще важлива промоція туристичного продукту у світі. Як кажуть, вміла приготувати, та не вміла подати. У нас багато чого цікавого, але про це цікаве навіть не знають самі українці. Тобто навчитися певним територіям формувати певний туристичний продукт, шукати свою цільову аудиторію і орієнтувати на неї, робити цікаву рекламу. Це такі ази.

Чи хтось проводив дослідження, скільки ми втрачаємо, чи, точніше, могли б мати завдяки туризму?

Наведу дані Національного банку України, скільки українці щороку вивозять грошей, подорожуючи іншими країнами. Так от, вивозять з країни 15 млрд. доларів орієнтовно, а завозять іноземні туристи до нас не більше 3 млрд. доларів. Якщо більше українців відпочиватимуть в Україні, якщо приїжджатимуть іноземці, то це сприятиме розвитку туристичного бізнесу. І це додатково 10 млрд. доларів в економіку України. Це сума, порівняна з кредитами МВФ, через які ми сильно переживаємо.

А коли мене запитують про дотації, то я не думаю, що туризму вони потрібні. Вважаю, основне –  зробити дороги, нормальні залізничні і авіа-з’єднання, а для річкового туризму відкрити річкові порти, тобто зробити інфраструктуру і прибрати зайві візові режими з багатими країнами. І це буде колосальний крок вперед.

Ярина Рудківська.